Відео дня
У Путіна є "робоча схема" для вічної війни, з ним час розпрощатися. Інтерв'ю з Курносовою
Глава країни-агресора Росії Володимир Путін не планує завершувати війну проти України з цілої низки причин. Насамперед у нього є "робоча схема" практично необмеженого поповнення лав своєї армії. Він користується тим, що у РФ проживають мільйони по-справжньому бідних людей, які заради грошей готові йти на фронт вбивати й бути вбитими. Аби зупинити цей конвеєр, у путінську Росію мають припинити надходити "скажені гроші" від продажу нафти й газу.
Очевидно, що Путін планує повернути контроль не лише над Україною, а й над низкою європейських країн, які раніше належали до радянського табору. Наступ на Сувальський коридор не відкидається. Причому й досі не зрозуміло, як відповість НАТО на такий акт відкритої агресії окупаційної армії. Але світові необхідно усвідомити, що довгостроковий мир за президента Путіна просто неможливий, і почати діяти у напрямі позбавлення Росії від цього диктатора.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Президент України Володимир Зеленський заявив, що Путін не планує завершувати війну в Україні та не ставиться серйозно до різних варіантів встановлення миру і дипломатичних зусиль. За словами президента, Кремль готується до нового наступу. Раніше голова Служби зовнішньої розвідки Олег Іващенко констатував, що Кремль не планує припиняти війну проти України, оскільки для нього війна є інструментом збереження влади, економічної мобілізації та ідеологічного контролю. Чи згодні ви із такими оцінками? На вашу думку, звідки у Росії, Кремля й Путіна ресурс для нескінченної війни?
– Тут фактично нічого коментувати. Звичайно, я згодна з обома висловлюваннями. Ми бачимо, що Росія знову почала накопичувати війська на кордоні, знову тривають не тільки розмови, а й реальні приготування до вторгнення як у Сумську область, так і до нового наступу в Харківській області. Тому Путін зупинятися не збирається. Для нього війна – це спосіб підтримання влади як усередині Росії, так і в контексті експансії.
Від самого початку свого правління, щонайменше з Мюнхенської промови (промова, виголошена Путіним на 43-й Мюнхенській безпековій конференції 2007 року. – Ред.) – ми не знаємо, що в нього було в голові до того, – він узяв курс на імперську експансію. Він намагається переграти заново історію Радянського Союзу, повернути контроль над територіями колишнього Союзу, який було втрачено, насамперед над Україною, а також спробувати повернути контроль над деякими територіями європейських країн – колишніми країнами соціалістичного табору.
У цьому сенсі його експансіоністські плани простягаються не тільки на Україну, а й далі. Принаймні на країни Балтії та Польщу, а далі як піде.
Це те, що в нього в голові. На що в нього вистачить ресурсу – це окреме питання. Але це залежатиме від того, що робитиме решта світу. Зараз у нього цілком робоча схема. Ми розуміємо, що в Росії є величезне розшарування населення – є люди дуже багаті і є люди дуже бідні. Формула, коли він запропонував дуже бідним людям дуже великі для них гроші за те, що вони будуть вбивати і вмирати, виявилася цілком успішною. А оскільки бідних людей у Росії дуже багато, то ці охочі вмирати за великі гроші поки не закінчуються.
Що потрібно, щоб ця формула перестала працювати? Потрібно, щоб у Росію перестали приходити шалені гроші за вуглеводні. Мають працювати не тільки санкції. Якщо ціна на нафту серйозно впаде, з російським бюджетом виникнуть складнощі. Поки що стан економіки Росії не змушує Путіна переглядати цю свою доктрину вічної війни. Тому треба рухатися як з погляду економічного, так і політичного.
Те, що з ним почав розмовляти Дональд Трамп, те, що Путін відчув, що виходить із міжнародної ізоляції, дало йому додаткові сили. Сподіваюся, що Трамп нарешті зрозумів, що це було помилкою.
– Ви згадали про країни пострадянського табору, про Польщу і країни Балтії. Напевно, до цього списку можна додати й Фінляндію, біля кордонів якої Росія накопичує свої збройні сили. Чи вважаєте ви, що Путін суто теоретично міг би піти на відкриту агресію проти однієї з країн НАТО, зокрема з уже перерахованих?
– На мій погляд, із Фінляндією ситуація все-таки дещо інша. Просто Росія відновила Ленінградський військовий округ. У 1990-ті роки йшло досить серйозне скорочення озброєнь усередині Росії, були дуже добросусідські відносини з Фінляндією. Тому, на мій погляд, те, що ми бачимо сьогодні, – не стільки підготовка до нападу на Фінляндію, скільки відновлення того обсягу військ, який існував за часів Радянського Союзу. Відновлюються ті частини, які свого часу були розформовані.
Тому напад на Фінляндію я вважаю малоймовірним. А ось Сувальський коридор – це досить вразливе місце, де цілком може статися напад.
– Чи не вважаєте ви, що напад на Сувальський коридор буде початком кінця путінської армії, оскільки йдеться про країни НАТО?
– Питання складне. Це може бути початком кінця, але якщо дійсно все, що відбувається, призведе до того, що країни НАТО серйозно будуть відновлювати свою військову промисловість. Зараз начебто політична воля на це є і начебто рух у цьому напрямі розпочався. Ба більше, дозвіл Україні застосовувати західне озброєння на будь-яку дальність – це дуже гарний дзвінок, вельми позитивний.
Але коли позиція Америки стає хиткою, коли ми не впевнені, що постачання озброєнь не тільки в Україну, а й у Європу буде безумовним, дуже важливо, щоб було відновлено європейське військове виробництво, чи то Франція, чи то Німеччина, чи то Швеція, чи то там, де є досить серйозна база військово-промислового комплексу. Якщо цей ВПК буде відновлено у повному обсязі, то тоді, звичайно, сумарний промисловий потенціал Європи виявиться вищим, ніж у Росії.
Але давайте не будемо забувати про Китай. Важливо, щоб Китай не почав допомагати Росії в повному обсязі військового виробництва. Тому я б сказала, що ситуація не надто погана, але для того, щоб вона стала надійною, треба ще попрацювати.
– Якщо Путін все-таки завершить війну або погодиться на якесь тривале перемир'я, що відбуватиметься з ним особисто, з Росією, з її економікою?
– Хочеться не припускати, а вже планувати. Тому що єдиний спосіб і досягти довгострокового миру, і Росії розвиватися, а не падати кудись у Середньовіччя, – це розпрощатися з Путіним принаймні як із президентом Росії. Тоді з'являються якісь шанси в нас у всіх.
Я не вірю у довгостроковий мир, поки Путін – президент Росії. Навіть якщо створяться умови, коли йому доведеться на якийсь момент справді підписати угоду про припинення вогню, все буде так, як було з 2014 по 2022 роки. Все одно будуть порушення, так само гинутимуть люди. Звісно, не в тій кількості, в якій вони гинуть зараз, але все одно щось триватиме. Тому в довгостроковий мир із Путіним на чолі Росії я не вірю.
Треба розуміти, що Путін – один із найбільш руйнівних правителів для Росії, який просто перекреслює російське майбутнє. Тому не тільки для України, не тільки для Європи, але й для самої Росії було б найкращим виходом позбавлення Путіна. І треба думати, як до цього прийти.