Відео дня
Путін зібрався "записати" до конституції п'яту область України? Ольга Курносова пояснила цілі агресора
Так і не домігшись повного контролю над чотирма областями України, які Кремль "записав" у свою конституцію, він взявся за п'яту – Дніпропетровську. Окупаційні війська наблизилися до адміністративного кордону області та заявили про намір створити "буферну зону". Створенням такої "зони" агресор виправдовує свої невеликі просування на Сумщині та Харківщині.
Чи буде спроба "записати" в російську конституцію Дніпропетровську область? Поки що ймовірність цього вкрай мала. Проте максималістські цілі Кремля простягаються далеко за межі України. Там, як і раніше, марять ідеєю відродження Російської імперії, до складу якої входили дві країни Євросоюзу – Польща і Фінляндія.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Окупаційні війська впритул підійшли до адміністративних кордонів Дніпропетровської області. Водночас ми бачимо із заяв офіційних осіб Кремля, що для агресора не стоїть питання про формальну правомірність наступу на область, не "включену" до складу РФ. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков напередодні заявив, що Росія почала наступ на Дніпропетровщину "в межах створення буферної зони" в Україні. А перший заступник голови комітету Держдуми РФ з оборони Олексій Журавльов пригрозив, що Дніпропетровська область "тепер перебуває у сфері інтересів російських військових". РФ виправдовує будь-яке територіальне завоювання звичайним бажанням хижака їсти. Як ви можете пояснити таке нахабство?
– На мій погляд, це нахабство було від самого початку. Чому вони захотіли Крим? Чому потім захотіли ще чотири області? Як писав Крилов, "ти винен лише тим, що хочеться мені їсти". Не знаю, кого можуть обдурити всі ці "ми включили в конституцію", хіба що Трампа. Адже завжди було зрозуміло, що головна мета Путіна – вся Україна, а все інше було розмовами, не більше того.
Уся Україна, можливо, не як приєднані території, але як країна, яка повністю контролювалася б Кремлем, тобто з маріонетковим урядом, – це було завжди головною метою.
Що вони робили з 2014 по 2022 рік? Теж намагалися максимально продавити цю свою ідею. А коли не вийшло, вирішили захопити Україну військовим шляхом. Тому я завжди казала, що чотири області плюс Крим – це не те, на чому вони зупиняться.
І навіть Україна не є кінцевою ціллю. Мета Путіна, якщо його не зупинити, – це спроба на першому етапі максимально відновити Радянський Союз, а потім бажано ще й просунутися до Східної Європи. Я не кажу, що цих цілей вони збираються досягати виключно військовими методами. Вони використовують свою інформаційну експансію та іншу.
До речі, давайте ще згадаємо, як Мединський погрожував на переговорах: якщо зараз ви не погодитеся визнати російськими чотири області, то наступного разу це буде п'ять або шість областей. Власне, у цьому напрямку все і рухається. Згадаймо також те, що вони періодично несуть на своїх каналах: "Одеса", "позбавити Україну виходу до Чорного моря" і далі за списком. На жаль, Путіна можна зупинити тільки силою. Ніщо інше його не зупинить.
– На вашу думку, чи готовий Кремль "приєднати" Дніпропетровщину так само, як зробив це з чотирма областями України і з Кримом? Чи в цьому вже немає потреби, оскільки маски вже знято?
– Думаю, що поки що вони цього точно не робитимуть. Путін уже кілька разів заявляв про створення якихось буферних зон тощо. Тому все, що вони будуть робити на Харківщині, Дніпропетровщині чи Сумщині, буде виправдовуватися санітарною зоною. Думаю, формально вони пояснюватимуть це саме так.
– Ви згадали про Одесу, яка фігурує на пропагандистських каналах. Наскільки для Кремля актуальна тема завоювання "новоросії"? Чи, як і раніше, Кремлю потрібна ідеологічна, псевдоісторична основа для своєї агресії?
– Адже це теж виправдання. Давайте згадаємо, що Мединський ніс у Стамбулі. Він узагалі згадував Полтавську битву, Швецію і далі за списком. Російська імперія була велика. До неї належала Польща і Фінляндія. Якщо послухати їх, то вони завтра і до Польщі, і до Фінляндії підуть з тими самими гаслами – "це наші колишні землі, давайте приєднуйтесь!" Вони можуть нести все що завгодно, це треба розуміти.
– Ви сказали, що Україна не є кінцевою ціллю країни-агресора. Ми бачимо, які неоднозначні заяви робить новий президент Польщі Кароль Навроцький. Зокрема, він згадав про Волинську трагедію в контексті можливого вступу України до ЄС і НАТО. Чи вважаєте ви, що нове польське керівництво фактично демонструє неадекватність перед обличчям реальної небезпеки Росії для цієї держави?
– Давайте не забувати, що пан Навроцький сам є істориком. Не можна вважати, що він недооцінює російську загрозу, бо він був послідовним антикомуністом. Щодо Волинської трагедії, то справді було б дуже корисно зробити якісь кроки, щоб цю чорну сторінку у взаємовідносинах України й Польщі перегорнути і далі продовжувати розвивати добросусідські відносини.
Мені здається, не варто негативно оцінювати ці заяви. Зрештою, це справді є проблемою, яка живе у свідомості поляків. Тому, звісно, щось треба зробити, щоб це перестало бути каменем спотикання у взаєминах двох країн.
– Але зверніть увагу: історичні питання стають перешкодою на шляху вирішення актуальних, сьогоднішніх проблем.
– Але Польща, слава богу, не збирається нападати на Україну. Ми пам'ятаємо, як німці перепрошували за минулі трагедії. Тому я побачу тільки прояв сили, якщо Україна попросить вибачення за те, що сталося багато-багато років тому. Це тільки поліпшить відносини між країнами, але ніяк не погіршить.
– Станом на сьогодні російська армія не змогла захопити жодного обласного центру, починаючи з 2022 року. Чи не руйнує цей факт усі переможні наративи Кремля?
– На мій погляд, у Кремля взагалі не може бути жодних переможних наративів. Але, на жаль, це не означає, що вони будуть менше намагатися бомбити або менше намагатися робити. Так, ми прекрасно розуміємо, що єдине, що вони можуть, – це знищувати мирні українські міста. І навіть ті невеликі селища, які вони брали, – захоплювали в абсолютно зруйнованому стані. Якщо подивитися будь-який населений пункт, який вони взяли або який перебуває на межі взяття, то це абсолютні руїни.
Якщо говорити про великі населені пункти, які були захоплені на самому початку вторгнення, то можна припустити, що їх хтось здавав. Той же Мелітополь. Там великі питання до місцевої влади, яка в той момент була в місті. На мій погляд, необхідних заходів не було вжито. Якісь міста їм все-таки вдалося захопити, але все це було на самому початку. А далі почалося повне руйнування.
Тому жодних успіхів вони не демонструють. Але знову-таки, це їх не зупиняє. Насамперед тому, що своєму власному населенню вони можуть навішати будь-яку локшину. Більшість міжнародної громадськості все прекрасно розуміє, але, як ми бачимо, Кремль все одно намагається когось залякувати. Я вже не знаю, чи довго все це терпітиме Трамп. Зважаючи на все, жодних жорстких заходів – принаймні поки що – він вживати не збирається.